Танграм – старовинна східна головоломка. З нею дитина вчиться аналізувати зображення, виділяти в них геометричні фігури, візуально розбивати цілий об’єкт на частини, і навпаки – складати з елементів задану модель, а найголовніше – логічно мислити.

Гра “Танграм” – одна з нескладних математичних ігор. Гра проста у виготовленні. Квадрат 10 на 10 см. з картону або пластику, однаково забарвлений з обох сторін, розрізають на 7 частин. В результаті утворюються 2 великих, 2 маленьких і 1 середній трикутники, квадрат і паралелограм. Використовуючи всі 7 частин, щільно приєднуючи їх один до одного, діти складають дуже багато різних зображень за зразками і за власним задумом.

Так з чого ж почати?

Етап 1

Для початку можна скласти зображення з двох-трьох елементів. Наприклад, з трикутників скласти квадрат, трапецію. Дитині можна запропонувати порахувати всі детальки, порівняти їх за розміром, знайти серед них трикутники.

Потім можна просто прикладати деталі один до одного і дивитися, що вийде: грибок, будиночок, ялинка, бантик, цукерка і т.д.

Ще ігри на розвиток мислення знайдете тут

Запам’ятай слова по порядку. Називаємо кілька слів, які дитина повинна запам’ятати і повторити в тому ж порядку. Для початку можна використовувати в грі лише декілька слів – 3-5. Далі можна ускладнювати правила гри, збільшуючи кількість слів. Наприклад: будинок, сонце, каша, лампочка, собака.

Хто загубився. Перед малюком викладаємо кілька іграшок (штук 5-6 не більше) і просимо запам’ятати їх. Далі малюк виходить з кімнати, а ми швидко ховаємо одну з іграшок. Повернувшись, дитина повинна уважно повинна визначити, хто ж утік і загубився.

Будиночок. Для цієї гри беремо кілька іграшок (підійдуть різні іграшки з кіндер-сюрпризів, маленькі машинки та ін. Невеликі іграшки). Просимо дитину запам’ятати іграшки. Після того, як малюк повідомляє, що запам’ятав – ховаємо іграшки в «будиночок» (роль будиночка може зіграти звичайна коробка). Просимо дитину пригадати всі іграшки, які сховалися. Після того, як всі іграшки відгадано, можна помінятися ролями, і тепер мама вгадує, хто ж сховався в будиночку

Картинки. Для цієї гри підійдуть будь-які кольорові картинки, якщо у вас є книжка з великою кількістю картинок, сміливо беріть її. Дитині показуємо картинку, і просимо запам’ятати все, що на ній зображено. Після того, як малюк подивився і все запам’ятав, картинку прибираємо і просимо дитину по пам’яті відтворити все, що він бачив.

Магазин. Відправляємо дитину в «магазин» при цьому називаємо те, що потрібно купити (для початку не більше 4-5 найменувань). Наприклад, хліб, морозиво, молоко, сир, шоколадку. Малюк біжить в іншу кімнату і перераховує татові-«продавцеві» все, що він хоче у нього купити. З часом список покупок збільшуємо. У таку гру можна грати і в реальному магазині. Виходячи з будинку, повідомте дитині, що вам необхідно купити в магазині. Прийшовши в магазин, нехай малюк по пам’яті допомагає вибирати необхідні продукти.

Розвідники. Перед виходом на вулицю оголошуємо дитині початок гри і пояснюємо умови. Необхідно на вулиці все запам’ятовувати, де що знаходиться, що відбувається, а повернувшись додому, «доповісти» татові, що бачив, акцентуючи увагу на деталях: якого кольору машина у дворі, кого зустріли в магазині, скільки кішок бігало біля сусіднього під’їзду …

Портрет. Пропонуємо малюкові уважно подивитися на маму і запам’ятати, у що вона одягнена. Далі мама виходить в іншу кімнату і щось міняє у своєму образі, наприклад, надягає шапку, шарф або змінює одну спідницю на іншу. Повертається в кімнату. Дитина уважно дивиться на маму і повідомляє, що змінилося в її образі.

Танцюємо. Ця гра допомагає в розвитку рухової пам’яті. Включаємо музику і відтворюємо під неї який-небудь нескладний рух. Наприклад, сісти навпочіпки, встати, а потім підняти руки вгору. Пізніше кількість рухів можна збільшувати. Дитина в свою чергу запам’ятовує рухи мами, а потім відтворює їх по пам’яті.

Повторюшка. Для гри використовуємо підручні матеріали: гудзики, монетки, рахункові палички. За допомогою перерахованих предметів викладаємо нескладне зображення, наприклад, будиночок або цифру 1. Пропонуємо дитині запам’ятати зображення, після чого малюк відтворює побачене.

Малюнок. Малюємо на аркуші паперу простий малюнок, наприклад, круг, трикутник, квадрат. Зображення протягом декількох секунд показуємо дитині, після чого прибираємо і малюк повинен відтворити малюнок на своєму листку. Спершу малюнки створюються простим олівцем, далі можна ускладнювати різними кольорами, формами, кількістю зображених на аркуші паперу предметів.

Знайди зображення. Дитині показуємо картку із зображеними на ній тваринами. Після того, як малюк уважно подивився і запам’ятав, картку прибираємо. Далі перед дитиною викладаємо кілька карток із зображеними на них різними тваринами, в тому числі і ту, яку дитина запам’ятовувала. Просимо малюка уважно подивитися на картинки і вказати ту, яку йому показували. На початку, можна обмежитися 4-5 картками, далі ускладнюємо вправу за допомогою збільшення кількості картинок.

Слова. У цю гру можна грати, як удвох, так і з групою дітей. Називаємо слово (наприклад, сонце), малюк його запам’ятовує, повторює і додає будь-яке додаткове слово (наприклад, озеро). Наступний гравець (або знову ви, якщо граєте удвох з дитиною) називає всі перераховані раніше слова і додає одне нове слово (наприклад, сонце, озеро, верблюд). Гра продовжується до тих пір, поки один з гравців не зможе відтворити всі раніше названі слова.

Знайди 10 відмінностей. Дитині демонструємо дві картинки, які мають незначні відмінності один від одного. Дитина, уважно вивчивши картинки, повинна знайти ці відмінності й назвати.

Меморі. Беремо кілька парних карток (для початку краще брати невелику кількість). Показуємо дитині зображені на картках картинки. Далі перевертаємо їх сорочками догори. Пропонуємо малюкові відкривати картки попарно. Якщо зображення збіглися, то вони видаляються з гри. Якщо ж картинки виявилися різні, то перевертаємо їх знову сорочками вгору і повертаємо на місце.

Дії. Дитині пропонуємо виконати дії в певному порядку. Наприклад, підійди до свого столу, візьми червоний фломастер і віднеси його на кухню.

Перераховані гри на розвиток пам’яті не вимагають практично ніякої підготовки, але дуже цікаві дітям. Так непомітно, в процесі гри, ви з легкістю будете тренувати пам’ять малюкові, що в майбутньому йому знадобиться.

Інші ігри для розвитку пам’яті

Регулярні заняття з графічними диктантами розвивають у дитини довільну увагу, просторову уяву, дрібну моторику пальців рук, координацію рухів, посидючість.

Малювання по клітинках – дуже захоплююче і корисне заняття для дітей. Графічні диктанти можуть з успіхом застосовуватися для дітей від 5 до 10 років.

Графічні диктанти розширюють кругозір, збільшують словниковий запас, навчають орієнтуватися в зошиті, знайомлять з різними способами зображення предметів.

Як працювати з графічними диктантами:

Графічний диктант можна виконувати у двох варіантах:

1. Дитині пропонують зразок геометричного малюнка і просять повторити точно такий же малюнок в зошиті в клітинку.

2. Дорослий диктує послідовність дій із зазначенням числа клітинок і їх напрямів (вліво, вправо, вгору, вниз), дитина виконує роботу на слух, а потім порівнює методом накладання своє зображення орнаменту або фігури зі зразком в посібнику.

Лабіринти для розвитку уваги а також моторної координації.

Перед кожним учасником ігрове поле: (візьміть аркуш А4 і розграфіть його на квадрати (в залежності від віку і рівня підготовки дитини на 9, 12, 16, 32 і т.д.) Покладіть “муху” (який-небудь невеликий предмет: вирізану з картону муху, гудзик, камінець, кружечок…) у будь-який квадрат на полі. Це буде її вихідне положення).

Завдання учасникам: по полю повзає муха. Потрібно уважно стежити за її рухами, про які повідомляє ведучий. Якщо муха виповзає за ігрове поле – мовчки підняти руку. Необхідно бути готовим показати в будь-який момент, де знаходиться муха.

Наприклад: Муха знаходиться у верхньому правому квадраті. Одна клітинка вниз, дві клітинки вліво, одна клітина вниз, одна вправо, дві вниз …. (гравці піднімають руки) і.т.п.

Для початку – кілька занять, залежно від рівня підготовленості гравців, пересувати по полю “муху”

На другому етапі – стежити за пересуваннями тільки очима.

На третьому етапі у гравців очі закриті.

Ускладнити гру можна також за рахунок збільшення ігрового поля.

Ще вправи для розвитку уваги дивіться тут

Дрібна моторика – сукупність скоординованих дій нервової, м’язової і кісткової систем, часто в поєднанні із зоровою системою у виконанні дрібних і точних рухів кистями і пальцями рук і ніг. До області дрібної моторики відносять велику кількість різноманітних рухів: від примітивних жестів, таких як захоплення об’єктів, до дуже дрібних рухів, від яких, наприклад, залежить почерк людини.

З анатомічної точки зору, близько третини всієї площі рухової проекції кори головного мозку займає проекція кисті руки, розташована дуже близько від мовної зони. Тому розвиток мови дитини нерозривно пов’язаний з розвитком дрібної моторики.

Дрібна моторика розвивається природним чином починаючи з дитячого віку на базі загальної моторики. Спочатку дитина вчиться хапати предмет, потім з’являються навички перекладання з руки в руку, так зване «пінцетне захоплення» і т. д., до двох років вона вже здатна малювати, правильно тримати пензлик і ложку. У дошкільному та ранньому шкільному віці моторні навички стають більш різноманітними і складними. Збільшується частка дій, які потребують узгоджених дій обох рук.

Можна прискорити розвиток дрібної моторики різними способами. Детальніше за посиланням.

Як відомо, наш мозок складається з двох півкуль: лівої і правої, до кожної з яких ідуть нервові шляхи від органів чуття і від усіх органів, що мають чутливість (наприклад, больову або тактильну (дотикальну). При цьому права півкуля в основному “обслуговує” ліву сторону тіла: приймає велику частину інформації від лівого ока, вуха, лівої руки, ноги і т.д. і передає команди відповідно лівій руці, нозі, а ліва півкуля обслуговує праву сторону.

Головна відмінність лівої півкулі від правої в тому, що тільки в ній розташовані мовні центри та переробка всієї інформації, яка надходить в ліву півкулю  відбувається за допомогою словесно-знакових систем. Ліва ніби дробить картину світу на частини, на деталі і аналізує їх, вибудовуючи причинно-наслідкові ланцюжки, класифікуючи всі об’єкти, вибудовуючи схеми, послідовно перебираючи все те, що потрапляє в сферу її сприйняття або витягується з пам’яті. На це потрібен час, ліва півкуля діє порівняно повільно.

Права ж півкуля, в якій немає центрів мови, схоплює картину світу цілісно, одночасно включаючи в розгляд всю конкретну реальність, не дроблячи на частини, а синтезуючи цілісний образ у всій сукупності його конкретних проявів. Вона спеціалізується на обробці інформації, яка виражається не в словах, а в символах і образах. Права півкуля діє швидко. Праву півкулю називають ще емоційною. Їй властиве наочно-образне, інтуїтивне, творче мислення.

Зазвичай якась із півкуль у людини є домінуючою, що відбивається на індивідуальних властивостях особистості. Наприклад, лівопівкулевих людей більше тягне в науку. Правопівкульні більше прагнуть займатися мистецтвом або сферами діяльності, що потребують індивідуальних образних рішень.

Дитина спочатку є яскраво вираженою правопівкульною істотою, але поступово починає підключатися і ліва півкуля мозку.

Якщо права півкуля встигає до перемоги лівої накопичити необхідний багаж, то все в порядку. Якщо ні, то лівопівкулевий крен може “заблокувати” правий мозок, залишивши назавжди психіку даної людини збідненою. Їй буде важче стати собою, а значить унікальною, неповторною. Тому так важливо розвивати праву півкулю.

Існують спеціальні вправи, спрямовані на розвиток правої півкулі.

1. Вправи на візуалізацію

Коли у вас знайдеться вільна хвилинка, посадіть дитину поруч із собою і запропонуйте трохи пофантазувати.

“Давай закриємо очі і уявімо білий аркуш паперу, на якому великими літерами написано твоє ім’я. Уяви, що букви стали синіми … А тепер – червоними, а тепер – зеленими. Нехай будуть зеленими, але аркуш паперу раптом став рожевим, а тепер – жовтим.

А тепер прислухайся: хтось кличе тебе по імені. Вгадай, чий це голос, але нікому не кажи, сиди тихенько. Уяви, що твоє ім’я хтось наспівує, а навколо грає музика. Давай послухаємо!

А зараз доторкнись до свого імені. Яке воно на дотик? М’яке? Шерехате? Тепле? Пухнасте? У всіх імена різні.

Тепер ми будемо пробувати твоє ім’я на смак. Воно солодке? А може з кислинкою? Холодне, як морозиво, або тепле?

Ми дізналися, що наше ім’я може мати колір, смак, запах і навіть бути якимось на дотик.

А тепер відкриємо оченята. Але гра ще не закінчена.”

Попросіть дитину розповісти про своє ім’я, про те, що вона бачила, чула і відчувала. Трохи допоможіть їй, нагадайте завдання і обов’язково заохочуйте: “Як цікаво!”, “Ну треба ж!”, “Ніколи б не подумав, що в тебе таке чудове ім’я!”.

Далі беремо олівці і просимо намалювати ім’я. Дитина може малювати все, що захоче, головне, щоб малюнок відображав образ імені. Нехай дитина прикрасить малюнок, використає якомога більше кольорів. Але не затягуйте це заняття. Нехай малюк пояснить, що значать ті чи інші деталі, що він намагався намалювати. Якщо йому складно це зробити – допоможіть: “Що це намальовано? А це? А чому ти намалював саме це?”

Суть гри в тому, що ми провели дитину по всім відчуттям: зір, смак, нюх, змусили долучитися в діяльність і уяву, і мову. Таким чином, всі зони мозку повинні були взяти участь в грі.

Тепер можете придумувати і інші ігри, побудовані за таким же принципом. Наприклад: “Ім’я-квітка” – малюємо квітку, яку ми могли б назвати своїм іменем; “Я дорослий” – пробуємо уявити і намалювати себе дорослим (як одягнений, як говорить, що робить, як ходить і так далі); “Уявний подарунок” – нехай малюк дарує уявні подарунки своїм друзям, а вам розповідає, як вони виглядають, пахнуть, які на дотик.

Вправа на візуалізацію «Стирання із пам’яті стресової інформації”.

Запропонуйте дитині сісти, розслабитися і закрити очі. Нехай вона уявить перед собою чистий альбомний аркуш, олівці, гумку. Тепер запропонуйте малюкові подумки намалювати на аркуші негативну ситуацію, яку необхідно забути. Далі попросіть, знову ж подумки, взяти гумку і почати послідовно стирати ситуацію. Стирати потрібно до тих пір, поки з листа не зникне картинка. Після цього слід відкрити очі і зробити перевірку: закрити очі і уявити той же аркуш паперу – якщо картинка не зникла, потрібно знову подумки взяти гумку і стирати картинку до повного зникнення. Вправу рекомендується періодично повторювати.

2. “Вухо-ніс”. Лівою рукою беремося за кінчик носа, а правою – за протилежне вухо, тобто ліве. Інструкція: “Одночасно відпустіть вухо і ніс, плесніть у долоні і поміняйте положення рук так, щоб вже права тримала кінчик носа, а ліва – протилежне, тобто праве вухо.

3. “Кільце”. По черзі і дуже швидко перебираємо пальці рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем вказівний, середній, безіменний, мізинець. Спочатку можна кожною рукою окремо, потім одночасно двома руками.

4. “Дзеркальне малювання”. Покладіть на стіл чистий аркуш паперу, візьміть по олівцю в обидві руки. Малюйте одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери. При виконанні цієї вправи ви повинні відчути розслаблення очей і рук, бо при одночасній роботі обох півкуль поліпшується ефективність роботи всього мозку.

До речі, коли ви щось робите обома руками одночасно, наприклад, граєте на музичному інструменті або навіть набираєте текст на клавіатурі, працюють обидві півкулі. Це своєрідне тренування. Ще корисно здійснювати звичні дії не провідною рукою, а іншою. Наприклад, якщо ви зазвичай чистите зуби, тримаючи щітку в лівій руці, то періодично перекладайте її в праву. Якщо пишете правою рукою, перекладіть ручку в ліву. Це не тільки корисно, але й весело. А результати таких тренувань не змусять себе довго чекати.

5. І наостанок ще одна весела вправа для дітей, які вже вміють добре читати.

Дивлячись на картинку, треба вимовити вголос якнайшвидше кольори, якими написані слова.

Пееклад з російської

Взято з сайту http://www.adalin.mospsy.ru

Автори: В.Д. Єремєєва і Т.П. Хрізман

Ця психологічна гра з проекту Ю.Б. Гіппенрейтер «Емоційний інтелект».

Основне завдання – вгадати емоцію, яку переживає герой на картинці. Такі ігри вчать усвідомлювати і розрізняти відтінки почуттів, розуміти свої емоції і переживання інших людей. Можливо, це буде не стільки гра, скільки бесіда-обговорення, де дитина може розповісти про свої почуття і думки.

Інші ігри на розвиток емоційно-вольової сфери дивіться тут

Більше ігор на розвиток творчих здібностей знайдете тут